![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Прірва відчаю.
Від тої прогулянки я не очікував нічого особливого. Озеро з назвою Прірва виглядало на схемах звичайним пересічним озером посеред житлового масиву, таких безліч на лівому березі. З усіх боків оточені багатоповерхівками, на кшталт Тельбіну або Сонячного, облаштовані для цивильного відпочинку, типовий скверик, бігові доріжки, генделі. Отож, ми просто вколупаємо прапора і вип`ємо пива у цій богом забутій точці простору засвідчимо, як саме розташовані нецікаві бетонні джунглі округ цікавих топонімів - "Прірва" і сусіднього озера Гарячка, що значиться як "технічна водойма золовідвалу ТЕЦ". Але...
От озеро Прірва і його береги.
"Це був вихід, Карл..."
Озеро Гарячка знаходиться за парканом, і лишилося йому не довго. Озеру, а не паркану, нажаль. Нині золовідвал Дарницької ТЕЦ-4, або місце для скиду викидів, насправді має природнє походження, її, разом із Прірвою, утворює невеличка річка Позняківка, що далі тече у озеро Нижній Тельбін. Початкова назва водойми не зберігляся (якщо вона взагалі була), "Гарячкою" вона стала з тих пір, як у середині ХХ сторіччя побудували ТЕЦ. Будували ударними темпами, тепло для нових будинків потрібно було терміново, настільки, що обов'язкові відстійники для викидів зробити не встигли. Натомість надали "в тимчасове користування" три природні озера, два з яких вже знищені (засипані вугільною сумішшю повністю).
За більш, як 60 років, відстійники ТЕЦ так і не побудувала.
Пар іде.
Річка Позняківка несе токсичні води далі через Прірву і Нижній Тельбін у Дніпро.
Це вже один фундамент лишився.
Плавні скуті кригою, за очеретом у людський зріст не видно обрію, наче і нема там за ними ніякого великого міста. На цей зарослий бік озера виходять людські городи - здебільшого вже покинуті.
Багато хто чув про село Позняки, що розташовувалося на місці одноіменного житлового масиву. Велике село, що розкинулось серед заплав, боліт, і численних стариць Дніпра, з 1980х було остаточно "поглинуте" Києвом. (Для масивів багатоповерхівок рівень грунту піднімали штучно, намиваючи річковий пісок). Так от цей острівець напів-закинутого приватного сектору у ямі між ревучими автомобільними шоссе і озером Прірва (та ще одноповерхова забудова вулиці Тепловозної поряд) - останні залишки села Позняки.
От озеро Прірва і його береги.
"Це був вихід, Карл..."
Озеро Гарячка знаходиться за парканом, і лишилося йому не довго. Озеру, а не паркану, нажаль. Нині золовідвал Дарницької ТЕЦ-4, або місце для скиду викидів, насправді має природнє походження, її, разом із Прірвою, утворює невеличка річка Позняківка, що далі тече у озеро Нижній Тельбін. Початкова назва водойми не зберігляся (якщо вона взагалі була), "Гарячкою" вона стала з тих пір, як у середині ХХ сторіччя побудували ТЕЦ. Будували ударними темпами, тепло для нових будинків потрібно було терміново, настільки, що обов'язкові відстійники для викидів зробити не встигли. Натомість надали "в тимчасове користування" три природні озера, два з яких вже знищені (засипані вугільною сумішшю повністю).
За більш, як 60 років, відстійники ТЕЦ так і не побудувала.
Пар іде.
Річка Позняківка несе токсичні води далі через Прірву і Нижній Тельбін у Дніпро.
Це вже один фундамент лишився.
Плавні скуті кригою, за очеретом у людський зріст не видно обрію, наче і нема там за ними ніякого великого міста. На цей зарослий бік озера виходять людські городи - здебільшого вже покинуті.
Багато хто чув про село Позняки, що розташовувалося на місці одноіменного житлового масиву. Велике село, що розкинулось серед заплав, боліт, і численних стариць Дніпра, з 1980х було остаточно "поглинуте" Києвом. (Для масивів багатоповерхівок рівень грунту піднімали штучно, намиваючи річковий пісок). Так от цей острівець напів-закинутого приватного сектору у ямі між ревучими автомобільними шоссе і озером Прірва (та ще одноповерхова забудова вулиці Тепловозної поряд) - останні залишки села Позняки.
no subject
блин, эстетика тлена как она есть
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject