an_tares: (space perturbations)
На втомлених сонцем закинутих дахах
ніщо не поворухне виснажливого золота у повітрі
під кінець безжального дня.
На околиці життя
щось подібне.

+2 )
an_tares: (Default)
перевалило важко
переповзло
рікою смоли
за екватор
виснажливе, біснувате
чергове літо. дві тисячі двадцять

Read more... )
an_tares: (Default)
Я бачив Прірву і Гарячку, був у Відрі, зазирав у Безодню...
який культист, така й безодня )
an_tares: (space perturbations)
Окрім прославлення козацького минулого, яким тут пронизане наскрізь усе, у Каневі є нагадування і про інші війни, не такі віддалені у часі, і дань пам'яті іншим героям. Меморіал ліквідаторам-чорнобильцям, парк Слави, традиційний танк/гармата на постаменті - так, і гармати, і літак, і танк, та й не один, а ще бронепоїзд.
Канів і танки )
an_tares: (space perturbations)
1. Відвідати могилу Тараса Григоровича.
...і не тільки )
an_tares: (space perturbations)
Нікуди не поспішати; Якщо дістав гуркітливий котел столиці, то це сюди.
Зараз тихе невелике містечко із запаморочливою природою дніпровських круч, у якому немає великих ТРЦ, будинків вище 9 поверхів, а по вулицях досі ще їздить багато "жигулів", таким мирним і неквапливим було не завжди. Насправді Канів - сповнене гідності, справжнє місце сили з багатою та дуже давньою історією.

місце сили )
an_tares: (Default)
Руїни палацу Остен-Сакен під Мироцьким - поміщицька готика XIX століття.

таке побачиш тільки в Україні )
an_tares: (Default)
Від тої прогулянки я не очікував нічого особливого. Озеро з назвою Прірва виглядало на схемах звичайним пересічним озером посеред житлового масиву, таких безліч на лівому березі. З усіх боків оточені багатоповерхівками, на кшталт Тельбіну або Сонячного, облаштовані для цивильного відпочинку, типовий скверик, бігові доріжки, генделі. Отож, ми просто вколупаємо прапора і вип`ємо пива у цій богом забутій точці простору засвідчимо, як саме розташовані нецікаві бетонні джунглі округ цікавих топонімів - "Прірва" і сусіднього озера Гарячка, що значиться як "технічна водойма золовідвалу ТЕЦ". Але...

...іноді реальність перевершує все. )
an_tares: (Default)
Весна прийшла цього року, наче перевірка з КРУ - рано і несподівано. Тож коли на початку лютого вжарило +7, першого ж сонячного вихідного закортіло по лісам непролазним, та пустирями неозорими, замісити багнюки чоботами кілометрів десь із надцять виповзти погріти кістки хоча б у найближче передімстя. На думці вже давно були ДОТи південної частини Київського укріпрайону, деякі з них я навіть бачив, але ж їх більше, і завжди хвилююче натикатись посеред лісу на пам`ятку Другої Світової. Та мого ентузіазму тинятися чигирями по коліно у розмоклому снігу чомусь не розділили, тому замість пам`яток Другої Світової було вирішено піти подивитися пам`ятку жлобству та корупції на місці знищеної пам`ятки скіфів - Хотівське городище.
Хотівське городище - найпівнічніше з відомих городищ скіфського часу, датується приблизно VI століттям до нашої ери. Десь південніше, через пару морів, у той самий час переживала пік свого розквіту "Афінська держава", розповсюджуючи світоч грецької античної цивилізації. Скіфське городище, розташоване біля села Хотів, являє собою високе плато, оточене долинами струмків, вздовж плато проходить земляний вал, що зберігся лише частково. Статус археологічної пам`ятки національного значення не вберіг її від розкрадання та незаконної забудови, і нині на місці північної частини городища, найціннішої з точки зору насиченості культурного шару, стирчить помпезний палац жлоба, сором`язливо обізваний "диссонуючою будівлею" на сучасних планах. Це так, "двома словами, що там подивитися". Судячи з фото в інтернетах, принаймні, має бути гарний краєвид зі сторони села на те, що ще лишилося. Та, забігаючи наперед, скажу, що і його ми не побачили, а побачили замість нього казна-що, як завжди і буває, коли не "готуєшся нормально до походу"(с).

не вірте россійськомовним гугл-мапам, їх Тзінч попаскудив )
an_tares: (Default)
Я помню эту крошку ещё заброшенной и печальной, достроить не успели под конец СССР. Какое-то время она такой и стояла, без части стёкол. Потом её до ума всё-таки довели. Я ходил каждый раз вокруг, считая окрестные угодья своей "кошачьей территорией", где знаю каждый угол, и другие застеклённые царства видел, недоставало только одного кусочка паззла: этого.

что внутри у этого инопланетного зиккурата )
an_tares: (Default)
Когда, по Бортничам гуляя,
найдёшь светящуюся слизь,
ты её посулов не слушай,
держись

an_tares: (Default)
Если совсем размечтаться, то я хочу дождливый и холодный, ну, хотя бы июнь.

+2 )
an_tares: (space perturbations)
Чуть меньше, на самом деле, озёр в Киеве и близлежащих окрестностях. В чём-то они все друг на друга похожи, где-то больше каких-то индивидуальных особенностей, другие вообще на вид не отличишь, не зная. Синие плоскости воды притягивают взгляд на карте, с некоторыми из них связаны воспоминания, во многом сформировавшие мою картину мира, некоторые интригуют своим расположением или названием.
В Голосеевском лесу 4 каскада озёр - Ореховатский, Голосеевский, Мышеловский, Китаевский, и озеро Дидоровка.
Все они находятся в черте города, к многим из прудов есть автомобильные подъезды, Ореховатский вообще расположен у станции метро, все они обозначены разной степенью человеческого присутствия. Где-то обустроены беседки с мангалами, где-то лыжная база, детские и спортивные площадки, небольшой парк развлечений (с моей субъективной точки зрения абсолютно бесполезный, аттракционов для взрослых в нём нет, да и катающихся детей тоже почти не видел), где-то поблизости ресторан, а где-то монастырь или отдалённые районы частного сектора, но в целом, они остаются лесопарковыми озёрами, приятнейшим местом с щебетом лесных птиц и пением лягушек. Если *нет людей* идти туда в идеале не в выходной, желательно с утра, и ни в коем случае не в праздник.
в рубрике 'за ближайшим углом' будет немного Голосеевского каскада и Мышеловский )
an_tares: (space perturbations)
годе прошедшем, наступившем, и окружающей действительности.




an_tares: (space perturbations)
Вицвіла брудна табличка вказувала на останній поверх будівлі старовинного замку. Осінні протяги гуляли похмурими галереями, додаючи біленим стінам із запахом вапняної сирості ще більшої непривітності, сходи холодили ноги навіть через взуття, там, де були кам'яними, і неприємно скрипіли дерев'яні, наче висловлюючи невдоволення порушеною тишею. Сходи вели аж під самий дах, на горище. Що ви собі уявляєте під назвою "Музей карпатських старожитностей"?
> > > )
an_tares: (Default)


У Солотвино їдуть за "українським мертвим морем", солоними озерами, де турист не тоне, навіть як схоче.
що ж таке Слотвино, і де це )
an_tares: (space perturbations)
"Гаргульями" - но без когтистых лап, зато с пятым размером?
"Дракончиками"?
В третьих источниках их называют "гуриями", что с, в привычном понимании, образом "идеальной девы в раю для мусульманских праведников", как-то совсем не вяжется.

4-этажное здание на углу улицы Ольгинской и площади И.Франка, в строгом понимании "готикой" не является (и, скорее всего, будет то ли ренессансом, то ли классицизмом), на этом дореволлюционном доме нет шпилей, и каркасной системы, позволяющей создавать небывало высокие внутренние пространства, тоже нет, нет витражей, зато круглые розетки в декоре вычурных кованных решёток есть, декоративная лепнина, арочные окна. Потолки внутри, судя по высоте последних, тоже совсем не маленькие. Ну и, конечно, крылатые демонические твари. Призванные "сигнализировать пролетающей мимо настоящей нечисти о том, что место занято", по одной из версий.

>>> )

Profile

an_tares: (Default)
Some Kind Of Monster

September 2024

S M T W T F S
12345 67
891011121314
15161718192021
222324 25262728
29 30     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 8th, 2025 09:56 am
Powered by Dreamwidth Studios