Entry tags:
02.08.2022
Дощ все ж прийшов за мною зі Львова. Мокне випалена жовта трава, мокне втомлена заскорузла серпнева зелень. Мокрий шепіт дощу робить завісу на понуру дійсність, огортає від неї мій кокон простору, освітлений електричною лампочкою. Мені ж наче подобається така реальність, та чомусь все одно не виходить бути у ній присутнім повністю, тут і зараз, сам на сам з собою. Мокрі сутінки шарудять за вікном. Довкола приємно. Довкола затишно. Всередині дещо тужливо. І дуже пусто.
no subject
no subject