an_tares: (Default)
Весна прийшла цього року, наче перевірка з КРУ - рано і несподівано. Тож коли на початку лютого вжарило +7, першого ж сонячного вихідного закортіло по лісам непролазним, та пустирями неозорими, замісити багнюки чоботами кілометрів десь із надцять виповзти погріти кістки хоча б у найближче передімстя. На думці вже давно були ДОТи південної частини Київського укріпрайону, деякі з них я навіть бачив, але ж їх більше, і завжди хвилююче натикатись посеред лісу на пам`ятку Другої Світової. Та мого ентузіазму тинятися чигирями по коліно у розмоклому снігу чомусь не розділили, тому замість пам`яток Другої Світової було вирішено піти подивитися пам`ятку жлобству та корупції на місці знищеної пам`ятки скіфів - Хотівське городище.
Хотівське городище - найпівнічніше з відомих городищ скіфського часу, датується приблизно VI століттям до нашої ери. Десь південніше, через пару морів, у той самий час переживала пік свого розквіту "Афінська держава", розповсюджуючи світоч грецької античної цивилізації. Скіфське городище, розташоване біля села Хотів, являє собою високе плато, оточене долинами струмків, вздовж плато проходить земляний вал, що зберігся лише частково. Статус археологічної пам`ятки національного значення не вберіг її від розкрадання та незаконної забудови, і нині на місці північної частини городища, найціннішої з точки зору насиченості культурного шару, стирчить помпезний палац жлоба, сором`язливо обізваний "диссонуючою будівлею" на сучасних планах. Це так, "двома словами, що там подивитися". Судячи з фото в інтернетах, принаймні, має бути гарний краєвид зі сторони села на те, що ще лишилося. Та, забігаючи наперед, скажу, що і його ми не побачили, а побачили замість нього казна-що, як завжди і буває, коли не "готуєшся нормально до походу"(с).


Здавалося б - Хотівське городище, логічно їхати до Хотова, а там або місцевих спитати, або навмання, ну скільки там того Хотова... І не сказати ж, що не дивився перед тим до нього дорогу, та де були мої очі, от питання. Першу підозру викликало те, що місцеві у маршрутці нічого про "городище" не знають. (Бо насправді те городище на самій межі з міською смугою, і слід було не їхати у Хотів, а йти з Києва).
У центрі Хотова є автобусна зупинка, базар, МАФ, якийсь місцевого рівня "ТЦ-кав`ярня-перукарня", подерте оголошення "позбавитись від депресії за дві години", і напис "сява хуй" поряд з ним. Щось у мені згадує про бачену на екрані монітора дорогу (хоч я сам про те і близько не здогадуюсь хто сказав, що я взагалі притомний?), починаю вести вниз по центральній вулиці у бік Києва. Лише вийти за село, і десь там і буде городище, скільки того Хотова. Але народ вже знає, як-то воно - довіряти дорогу мені, і починає підозрювати, що діло пахне дурними кілометрами боліт і багна з цієї миті щось пішло не так. Або ж я взагалі веду просто не в тому напряму! Що робить сучасна людина - вона зупиняється і втиче у смєрдфона. А смєрдфон показує, що таки так, дивись же, ми йдемо у протилежний бік, а городище - воно он дивись де! Пара кілометрів на південь по дорозі на Круглик. (Аж біля Круглика?! Нє, ну... Але ж не будеш сперечатися із тим, що в інтернетах написано, коли з аргументів - лише власний підсвідомий орочий gps десь трохи нижче спинного мозку). На 180, значить, на 180. І насправді "щось пішло не так" з цієї миті.



Сонечко навіжено лупить крізь лисе гілля, розбитою дорогою по калюжах автівки шмигають, мов дурні. Он вже показався і сільський цвинтар на горі. До речі, на ньому ще збереглися старі дерев`яні хрести.






Мальовниче ніщо на обрії. Шлях пірнає то вниз, то вгору, проміж сірих полів із нізвідки в нікуди. Тут можна знайти газопровід і мертвий розбитий сральник на стихійному звалищі обабіч.

Під самим Кругликом у лісі серед дерев проглянуло щось схоже на земляні вали, але то виявився ДОТ 151.
Що цікаво, "городище" теж позначено тут, за декілька десятків метрів. Потицялися туди-сюди, побовталися у мокрому снігу, були обгавкані собаками, а клята помітка стверджувала, що цілі досягнуто і ми на місці, у рівчаку за чиєюсь пасікою. Городище бджіл, добре, що вони ще сплять. "Ціль" виглядала ось так:
Я запропонував, було, прогулятися лісом на південь, до наступної помітки у чужому смєрдофоні, яка свідчила "недобудований залізничний віядук", але чомусь ніхто не хотів швендяти надвечір ще чортзна-скільки кілометрів до якихось "недобудованих віядуків". Тому ми пішли у Круглик, обійшли всі його озера, змерзли на крижаному вітру, провтикали останню київську маршрутку, і перли по нескінченній вулиці Садовій кілометрів 6 до Одесської траси. По праву руку, з вже темряви, зпосеред дерев періодично виринали, з різними номерами, ДОТи Київського укріпрайону.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

Profile

an_tares: (Default)
Some Kind Of Monster

September 2024

S M T W T F S
12345 67
891011121314
15161718192021
222324 25262728
29 30     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 16th, 2025 01:13 pm
Powered by Dreamwidth Studios