Я бачив Прірву і Гарячку, був у Відрі, зазирав у Безодню...

Якщо київське озеро Прірва серед промзон та закинутих хат справило незабутнє враження "Прірви відчаю", сусідня отруєна Гарячка, що поволі зникає, захлинаючись відвалами ТЕС, усім своїм виглядом втілює "Гарячку агонії", "підозріла Шапарня(саме слово означає "порпання по хазяйству") під тихим плесом" - озеро біля хутора Мриги, озеро Відро в околицях Віти Литовської є однозначно "Відром щастя", то Безодня у селищі Лісники, виявилася "Безоднею розчарування".



Безодня виявилась обмілілою та досить заболоченою, а ще якоюсь тісною, затиснутою між крутим схилом пагорба з одного боку, та грунтовою дорогою - з іншого, автопід'їзд, нечисленні альтанки для шашликів на березі, що ближчий до села. Словом, якась так собі Безодня, Відро більше за неї.
А от поряд, чимдалі від людських осель, у лісистих ярах та неозорих схилах, починається дещо справжнє.



Якщо київське озеро Прірва серед промзон та закинутих хат справило незабутнє враження "Прірви відчаю", сусідня отруєна Гарячка, що поволі зникає, захлинаючись відвалами ТЕС, усім своїм виглядом втілює "Гарячку агонії", "підозріла Шапарня(саме слово означає "порпання по хазяйству") під тихим плесом" - озеро біля хутора Мриги, озеро Відро в околицях Віти Литовської є однозначно "Відром щастя", то Безодня у селищі Лісники, виявилася "Безоднею розчарування".
А от поряд, чимдалі від людських осель, у лісистих ярах та неозорих схилах, починається дещо справжнє.