![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
...могло б бути місцем дії типового західного телесеріалу про купку диваків із незвичайними здібностями, що непомітно протидіють вторгненню злих сил, які надумали прорвати завісу між світами саме тут. Тільки з місцевим колоритом.
Воно схоже на типовий сон "загубленого покоління 80х" на пост-радянському просторі, для когось це їх буденна дійсність, воно живе і звичайне, схоже на багато інших таких самих.
Подібні "сусідні райцентри за рогом" зазвичай не розглядають у якості туристичних об'єктів, не їздять на екскурсію з столиці, не там шукають нових вражень, не планують подорожі вихідного дня, але. Щось же у них є?
От, наприклад, у ньому є водоспад. Нехай і промисловий водоспад, гребля на річці, але, у порівнянні з тими ж київськими промисловими водоспадами виглядає навіть епічніше.
Є історія людського перебування з часів палеоліту.
Є згадки у документах раннього середньовіччя - I половини Х ст.
В ньому є пивзавод. З екскурсіями по четвергах, та фірмовим магазином. Але ми були в неділю.
Є хлібзавод. Запахи від нього в повітрі набагато приємніші.
Є заклад з цінами на суші, від яких трапляється когнітивний дисонанс, бо в Києві таких і близько немає. Щодо відповідності продукту критеріям правильності суші не скажу, я не естет-японовід 80го рівня, мені ок.
А от у більшості пересічних закладів харчування алкоголю немає. Бо є дуже впливова релігійна община, і заклади, як це зветься, "орієнтовані на сімейний відпочинок".
В цьому містечку є готика. Костел Воздвиження Святого Хреста, будівля часів "нульових" ХХ сторіччя. Характерна її "родзинка" - асиметричністю західного фасаду, а ще те, що оці дві різні башти на плані виглядають однаково. Не тільки ж в Києві її шукати, а це ще й не так далеко. Щоб повернути храм католицькій громаді (після Другої світової війни), у 1989-му парафіяни збирали підписи і писали листи Валентині Терешковій. Ну от, пишуть, що так. Чому саме їй, і яке відношення мала перша жінка-космонавт родом з Ярославля до католицької громади одного районного центра неподалік Києва, хороше питання.
До речі, про спадщину Другої світової. В цьому місті, звісно, єтанк на постаменті, і навіть гармата меморіал загиблим, а де ж його немає. Бо це місто має стратегічно важливий великий залізничний вузол, тож бої за нього точилися запеклі. З танками.
В цьому місті можна знайти тонкі прогалини простору-часу і на мить побачити за завісою вид якого-небудь типового суворого промислового поселення за полярним колом;
Або опинитись у карпатському селі, якщо потрапити на цілу сітку заплутаних вуличок, забудованих приватним сектором, що веде досить крутим схилом до річки. Дороги такі ж - особливо ранньої весни.
Це місто завдячує своїм відродженням (після тривалого занепаду через численні татарські набіги) славному діячеві Семену Палію, і хоча він встиг дуже багато де відмітитися і на землях Правобережжя, і на Поділлі, і аж біля моря на півдні, і в Європі, та офіційний його полковницький титул був пов'язаний саме з цим містом.
В цьому місті дуже своєрідний карколомний неймінг. Гастроном "Ням-ням. Цьом-цьом. Буль-буль". Магазин автозапчастин "П'яте колесо". Або ось це:
Це місто має відношення до винаходу, завдяки якому зараз маємо мости, підйомні крани, та інші великі або не дуже, металоконструкції. Точніше, до його автора. Наприкінці ХІХ ст. тут в останні роки свого життя працював винахідник способу дугового електрозварювання, що отримав назву "Електрогефест".
В цьому місті є парк розваг, де ще збереглися мої улюблені атракціони у вигляді клітки-маятника, яку треба розкачувати вдвох, і на коротку мить перед падінням можна відчути захопливу відсутність сили тяжіння. Щоправда, я не певен, що вони досі працюють. В цьому парку є недіючий фонтан, що ніби зійшов зі сторінок роману Стівена Кінга або Говарда Лавкрафта, стара водонапірна вежа, і джерельце-міні-бювет з табличкою на кшталт "чиста вода - запорука здоров'я", на смак теж ніби з роману жахів. А над парком у височині гілля дерев цілий галасливий мегаполіс воронячих гнізд.
Так, це місто неодмінно б сподобалось Говарду Лавкрафту та Стівену Кінгу.
В цьому місті знімали кліп Estatic Education:
Навіть транспорт везе якийсь непростий,
Воно схоже на типовий сон "загубленого покоління 80х" на пост-радянському просторі, для когось це їх буденна дійсність, воно живе і звичайне, схоже на багато інших таких самих.
Подібні "сусідні райцентри за рогом" зазвичай не розглядають у якості туристичних об'єктів, не їздять на екскурсію з столиці, не там шукають нових вражень, не планують подорожі вихідного дня, але. Щось же у них є?
От, наприклад, у ньому є водоспад. Нехай і промисловий водоспад, гребля на річці, але, у порівнянні з тими ж київськими промисловими водоспадами виглядає навіть епічніше.
Є історія людського перебування з часів палеоліту.
Є згадки у документах раннього середньовіччя - I половини Х ст.
В ньому є пивзавод. З екскурсіями по четвергах, та фірмовим магазином. Але ми були в неділю.
Є хлібзавод. Запахи від нього в повітрі набагато приємніші.
Є заклад з цінами на суші, від яких трапляється когнітивний дисонанс, бо в Києві таких і близько немає. Щодо відповідності продукту критеріям правильності суші не скажу, я не естет-японовід 80го рівня, мені ок.
А от у більшості пересічних закладів харчування алкоголю немає. Бо є дуже впливова релігійна община, і заклади, як це зветься, "орієнтовані на сімейний відпочинок".
В цьому містечку є готика. Костел Воздвиження Святого Хреста, будівля часів "нульових" ХХ сторіччя. Характерна її "родзинка" - асиметричністю західного фасаду, а ще те, що оці дві різні башти на плані виглядають однаково. Не тільки ж в Києві її шукати, а це ще й не так далеко. Щоб повернути храм католицькій громаді (після Другої світової війни), у 1989-му парафіяни збирали підписи і писали листи Валентині Терешковій. Ну от, пишуть, що так. Чому саме їй, і яке відношення мала перша жінка-космонавт родом з Ярославля до католицької громади одного районного центра неподалік Києва, хороше питання.
До речі, про спадщину Другої світової. В цьому місті, звісно, є
В цьому місті можна знайти тонкі прогалини простору-часу і на мить побачити за завісою вид якого-небудь типового суворого промислового поселення за полярним колом;
Або опинитись у карпатському селі, якщо потрапити на цілу сітку заплутаних вуличок, забудованих приватним сектором, що веде досить крутим схилом до річки. Дороги такі ж - особливо ранньої весни.
Це місто завдячує своїм відродженням (після тривалого занепаду через численні татарські набіги) славному діячеві Семену Палію, і хоча він встиг дуже багато де відмітитися і на землях Правобережжя, і на Поділлі, і аж біля моря на півдні, і в Європі, та офіційний його полковницький титул був пов'язаний саме з цим містом.
В цьому місті дуже своєрідний карколомний неймінг. Гастроном "Ням-ням. Цьом-цьом. Буль-буль". Магазин автозапчастин "П'яте колесо". Або ось це:
Це місто має відношення до винаходу, завдяки якому зараз маємо мости, підйомні крани, та інші великі або не дуже, металоконструкції. Точніше, до його автора. Наприкінці ХІХ ст. тут в останні роки свого життя працював винахідник способу дугового електрозварювання, що отримав назву "Електрогефест".
В цьому місті є парк розваг, де ще збереглися мої улюблені атракціони у вигляді клітки-маятника, яку треба розкачувати вдвох, і на коротку мить перед падінням можна відчути захопливу відсутність сили тяжіння. Щоправда, я не певен, що вони досі працюють. В цьому парку є недіючий фонтан, що ніби зійшов зі сторінок роману Стівена Кінга або Говарда Лавкрафта, стара водонапірна вежа, і джерельце-міні-бювет з табличкою на кшталт "чиста вода - запорука здоров'я", на смак теж ніби з роману жахів. А над парком у височині гілля дерев цілий галасливий мегаполіс воронячих гнізд.
Так, це місто неодмінно б сподобалось Говарду Лавкрафту та Стівену Кінгу.
В цьому місті знімали кліп Estatic Education:
Навіть транспорт везе якийсь непростий,
