an_tares | Що робити цілий тиждень в Каневі, ч.2

1. Відвідати могилу Тараса Григоровича.

Канів - місто Кобзаря. Саме тут заповідав себе поховати Тарас Шевченко, і його остання воля була виконана, хоча помер у далекому Петербурзі, саме тут він хотів жити. Могила Шевченка, це перше, з чим асоціюється у більшості Канів.
З XVI століття багато літніх запорожців, зокрема високопосадових, і навіть гетьманів, що вже не могли воювати, оселялися тут, в околицях Чернечої гори, доживати віку. Чому? Можливо, через політику братства Канівського монастиря, що сприяло і підтримувало старих ветеранів (а козацька спільнота, у свою чергу, щедро ділилася коштами).
Про Канівський Свято-Успенський монастир відомо небагато, заснований він був ще у XI столітті, і не на Чернечій горі, а на Дніпровій (тій, що у центрі міста), ніби-то, був підземним, на зразок Києво-Печерської Лаври. Після монголо-татарської навали будь-які згадки про монастир у письмових джерелах зникають, а наступна інформація з'являється вже аж у XVI столітті, в зв'язку з похованням Івана Підкови. В цьому ж монастирі згодом прийняв постриг і доживав гетьман Яків Шах, соратник Підкови.

На вершині Чернечої, або Тарасової, гори, над Дніпром, височить монумент, вздовж металевих сходів довгого підйому на гору, з непомітних динаміків у ліхтарях лине тиха сумна музика на якихось струнних інструментах(Кобза? Домра? Бандура?), у підніжжя заповзятлива бабця продає городні квіти, і люди несуть їх до пам'ятника. І я теж приніс, ну здрастуй, учителю. І Кобзар похмуро дивиться в далечінь, а йому, поміж усіх тих охайненьких віничків квітів, налив би хто чарку, він за життя це любив.

Музей Т.Г.Шевченка.

"Хатка Шевченка", пам'ятаю, цим мемом ми у дитинстві називали тип невеличких хаток, часто ще мазаних, що подекуди позалишалися по селах, а у дев'яностих у таких навіть жили ще старі баби у приватному секторі нашого району в центрі Києва. В цій хаті Шевченко не жив, це - Тарасова Світлиця, перший його музей, що стояв біля могили до того, як збудували новий.

2.Подивитися на Канівську ГЕС. Навіть її теж пов'язали з ім'ям поета.

Краєвиди дорогою.

На в'їзді у місто зі сторони лівого берегу Дніпра, теж встановлено пам'ятник кобзарю. Абстрактному.
А в нього за спиною - Канівське водосховище. Дивовижно зелене, після пекельно спекотного червня вода по всьому Дніпрі цвіте, і лізти в неї особливого бажання не виникає. А здалеку й не скажеш...