Про горище.

[an_tares]

У батьківському домі був сарай. Міцний цегляний сарай, де зберігався всякий вкрай(але рідко) потрібний мотлох: банки, запаси різноманітних ваз для квітів, горщики, старі куртки, мішки з добривами та городніми хімікатами, всіляке для розсади, коробка з штучною ялинкою, і таке інше. А над ним було горище. Така собі "шпаківня" на висоті метрів трьох, куди потрібно було лізти по здоровенній металевій драбині, яку ще треба притягти і обережно втулити, аби не пошкодити густий полог винограду. Горище було дерев'яне, із низькою нахиленою стелею (бо над головою вже дах), там у кутку лежав розсохлий кривий диван без ніжок, на стіні над ним висіла побита міллю вицвіла ковдра з оленями, а увесь інший невеликий простір обіймав ще менш потрібний мотлох. Коробки-ящики з іграшками, залишки дитячих конструкторів, розібрані побутові пристрої, що не змогли зібрати, стопки пожовклих журналів "Техніка молоді", іноді ще якісь залізяки. Покоління дітей(останнім з них був я) цієї родини облаштовували собі там "штаб", про що свідчили написані по трафарету на дверцятах імена маминих племінників. Це горище пахло посірілим деревом, багаторазово вимоченим дощами і висушеним сонцем, старим картоном та ганчір'ям, вологою, випаровуваннями цегляних стін знизу, та, звичайно ж, всепроникним пилом, що увесь цей час і був справжнім хазяїном горища.
І ось, днями один знайомий поділився зі мною білим порошочком. Просто спортивна біодобавка "для міцного сну, релаксу, та гарного настрою, вживати одну мірну ложку перед сном, запити солодким напоєм".
Коли я відкрив того пакетика...
. . .
Ніколи не думав, що одного разу доведеться спробувати те горище на смак.

Comments

[desperada_anna]

А як порошочок-то називається?

[an_tares]

L-триптофан

[debrouillarde]

Всегда потрясает, как в одном запахе может уместиться целая эпоха. А вот, может.

[an_tares]

А они обычно и вмещают. Лучшие ссылки на воспоминания - это как раз запахи, никакое слово и образ не вытащит такого пакована из закромов памяти, как запах.