an_tares | В Харкові є готика. (Reply)

Годинник із лазерною секундною стрілкою! Ми, у якійсь мірі, теж повелителі часу. Бо ще лише дев'ята, а ми вже на іншому кінці міста, бо коли в місті є ботанічний сад, то туди обов'язково треба потрапити.

Харківський ботанічний сад то не той ботанічний сад, що з клумбами квітів і парканами. Харківський ботанічний сад більше схожий на Голосіївський парк, щось середнє між міським парком відпочинку та лісом, і трохи ближче до останнього. Є культурно облаштована зона, а довкола просто зарослі пагорби, пронизані тонкими стежками між дерев, там розвішані годівнички для птахів, місця для пікніків, і все те інше, що супроводжує потребу міського жителя у спілкуванні з природою.

"Злітаючий дах", це бювет. Де б ти не був, випити місцевої води - своєрідний ритуал.

Обов'язково побовтатися у відрі над прірвою, якщо є така можливість.

Максимальна висота харківської канатки - 26 метрів.

Відчути себе котом у переносці.

Але готична архітектура в Харкові дійсно є.
Вони знайдуть.

Може, оцей закинутий будинок на зеленіючий галявині, що чимось нагадує замок з романів Едгара По? Але не воно, хоча й Немишля, що біжить в канаві поряд, цілковито могла б зійти за замковий рів. Це не готика і не замок, а контора колишнього млинобудівного заводу часів кінця ХІХ - початку ХХ ст., ще донедавна тут розміщувалося поліграфічне училище, але в 1999му воно переїхало на нове місце, 2015го змінило назву, а тут лишилася ще стара табличка. Це не містичний покинутий маєток з романів Едгара По, але за якоїсь іншої погоди чи часу доби, коли місто засинає і прокидаються темні сили... Хто знає, хто знає, які таємниці приховують ті стіни.

Зазвичай, найвищі шанси знайти готику в будь-якому місті, це католицький костел, якщо він там є. Собор Успіння Пресвятої Діви Марії, кінець ХІХ ст. Архітектурний стиль називають "псевдоготикою" або ж "російською готикою", що є умовною стилізацією під готику, з додаванням елементів Візантійської архітектури, московського барокко, а також "гротескними привнесеннями архітекторів, що працювали в даному стилі, нерідко насиченими масонською символікою"(с). Одною з характерних ознак псевдоготики є використання червоної цегли в поєднанні з білокам'яними деталями декору, якби не ця риса, могло б бути "неоготикою", бо ота "російська псевдоготика"... (Подивився приклади) - цей храм виглядає набагато більш традиційним поряд із тими прикладами.

Харківський ~~філіал університету Міскатонік~~ природничий музей. Звичайно ж, зачинений. Лише чимале кодло кам'яних половецьких баб мовчазно розбрелися, і гуляють пустим музейним подвір'ям.

В Харкові є будинок з химерами. Модерн з елементами англійської готики, 1914й рік, архітектори Покровський та Величко.

Харківський будинок з химерами зведений на 11 років пізніше відомого київського, і за всю свою історію не змінив початкового призначення - бути навчальним закладом. Спроектований архітектором В. Покровським для своїх сестер, як жіноча гімназія, вона проіснувала до 1920, потім там розташовувалася восьмирічна школа №62 (яку закрили у зв'язку з небезпечним сусідством протитуберкульозного диспансеру - нині теж переведеного за межі міста), потім вечірня школа для робочої молоді, а зараз театральний факультет Національного Університету Мистецтв ім. Котляревського.
Поряд із "босхівськими" сичами та мавпоподібними істотами, яких студенти кличуть "горлумами", з фасаду дивляться скульптури Покровського та Величка у образі середньовічних професора та студіозуса, яких по-первинно у проекті не було. Так вдячні сестри Покровські внесли їх пізніше без відома авторів, аби увічнити пам'ять брата та його найближчого помічника.

Вороняче гніздо на тлі "венеційської готики по-харківськи".

Колишній маєток профессора Харківського університету, орнітолога, дослідника, Миколи Сомова. 1899й рік, романо-готичний стиль, робота архітектора Бекетова. Кажуть, всередині не менш вражаюче, ніж ззовні, а акустику актового залу прирівнюють до Харківської філармонії. На башті був гостроверхий дах зі шпилем, який демонтували вже у 1996-му через аварійність. Зараз цей будинок належить харківській медичній спільноті.

Кажуть, одна прибиральниця, крокуючи пустим коридором з відром у руці, коли на другому поверсі крім неї вже нікого не залишилося, почула за стіною пташиний щебет. Все б, наче, нічого, але надворі був грудень.