Годинник із лазерною секундною стрілкою! Ми, у якійсь мірі, теж повелителі часу. Бо ще лише дев'ята, а ми вже на іншому кінці міста, бо коли в місті є ботанічний сад, то туди обов'язково треба потрапити.
Харківський ботанічний сад то не той ботанічний сад, що з клумбами квітів і парканами. Харківський ботанічний сад більше схожий на Голосіївський парк, щось середнє між міським парком відпочинку та лісом, і трохи ближче до останнього. Є культурно облаштована зона, а довкола просто зарослі пагорби, пронизані тонкими стежками між дерев, там розвішані годівнички для птахів, місця для пікніків, і все те інше, що супроводжує потребу міського жителя у спілкуванні з природою.
"Злітаючий дах", це бювет. Де б ти не був, випити місцевої води - своєрідний ритуал.
Обов'язково побовтатися у відрі над прірвою, якщо є така можливість.
Максимальна висота харківської канатки - 26 метрів.
Відчути себе котом у переносці.
Але готична архітектура в Харкові дійсно є.
Вони знайдуть.
Може, оцей закинутий будинок на зеленіючий галявині, що чимось нагадує замок з романів Едгара По? Але не воно, хоча й Немишля, що біжить в канаві поряд, цілковито могла б зійти за замковий рів. Це не готика і не замок, а контора колишнього млинобудівного заводу часів кінця ХІХ - початку ХХ ст., ще донедавна тут розміщувалося поліграфічне училище, але в 1999му воно переїхало на нове місце, 2015го змінило назву, а тут лишилася ще стара табличка. Це не містичний покинутий маєток з романів Едгара По, але за якоїсь іншої погоди чи часу доби, коли місто засинає і прокидаються темні сили... Хто знає, хто знає, які таємниці приховують ті стіни.
Зазвичай, найвищі шанси знайти готику в будь-якому місті, це католицький костел, якщо він там є. Собор Успіння Пресвятої Діви Марії, кінець ХІХ ст. Архітектурний стиль називають "псевдоготикою" або ж "російською готикою", що є умовною стилізацією під готику, з додаванням елементів Візантійської архітектури, московського барокко, а також "гротескними привнесеннями архітекторів, що працювали в даному стилі, нерідко насиченими масонською символікою"(с). Одною з характерних ознак псевдоготики є використання червоної цегли в поєднанні з білокам'яними деталями декору, якби не ця риса, могло б бути "неоготикою", бо ота "російська псевдоготика"... (Подивився приклади) - цей храм виглядає набагато більш традиційним поряд із тими прикладами.
Харківський
філіал університету Міскатонік природничий музей. Звичайно ж, зачинений. Лише чимале кодло кам'яних половецьких баб мовчазно розбрелися, і гуляють пустим музейним подвір'ям.
В Харкові є будинок з химерами. Модерн з елементами англійської готики, 1914й рік, архітектори Покровський та Величко.
Харківський будинок з химерами зведений на 11 років пізніше відомого київського, і за всю свою історію не змінив початкового призначення - бути навчальним закладом. Спроектований архітектором В. Покровським для своїх сестер, як жіноча гімназія, вона проіснувала до 1920, потім там розташовувалася восьмирічна школа №62 (яку закрили у зв'язку з небезпечним сусідством протитуберкульозного диспансеру - нині теж переведеного за межі міста), потім вечірня школа для робочої молоді, а зараз театральний факультет Національного Університету Мистецтв ім. Котляревського.
Поряд із "босхівськими" сичами та мавпоподібними істотами, яких студенти кличуть "горлумами", з фасаду дивляться скульптури Покровського та Величка у образі середньовічних професора та студіозуса, яких по-первинно у проекті не було. Так вдячні сестри Покровські внесли їх пізніше без відома авторів, аби увічнити пам'ять брата та його найближчого помічника.
Вороняче гніздо на тлі "венеційської готики по-харківськи".
Колишній маєток профессора Харківського університету, орнітолога, дослідника, Миколи Сомова. 1899й рік, романо-готичний стиль, робота архітектора Бекетова. Кажуть, всередині не менш вражаюче, ніж ззовні, а акустику актового залу прирівнюють до Харківської філармонії. На башті був гостроверхий дах зі шпилем, який демонтували вже у 1996-му через аварійність. Зараз цей будинок належить харківській медичній спільноті.
Кажуть, одна прибиральниця, крокуючи пустим коридором з відром у руці, коли на другому поверсі крім неї вже нікого не залишилося, почула за стіною пташиний щебет. Все б, наче, нічого, але надворі був грудень.
Нє, нє, це все не сфінкси.
Сфінкси - вони от.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2018-05-07 05:23 pm (UTC)From:таки да, таки нашли!))))
no subject
Date: 2018-05-08 07:44 am (UTC)From:(Уже задним мозгом обдумываю - а левая рука выписывает - куда заглянуть в следующий приезд. На Девичью обязательно, в музей на Тринклера, в художественный музей посмотреть на оригинал "запорожцев, пишущих письмо"... )
no subject
Date: 2018-05-08 11:03 am (UTC)From:no subject
Date: 2018-05-07 06:07 pm (UTC)From:no subject
Date: 2018-05-08 07:40 am (UTC)From:no subject
Date: 2018-05-08 07:43 am (UTC)From:no subject
Date: 2018-05-07 06:16 pm (UTC)From:no subject
Date: 2018-05-08 07:41 am (UTC)From:no subject
Date: 2018-05-07 07:37 pm (UTC)From:кажется в конце года будет коллекция выражений лица насекомого >_<
/и эти фоточки разобрать ещё надо >_<
но так красиво я не напишу )/
no subject
Date: 2018-05-08 07:40 am (UTC)From:Ну или вообще без текста
У тебя очень живо получалось писать краткие итоги месяцев, почему бы не оформить фото в этом стиле? С краткими комментами одной-двумя фразами, там какая-то мысль, здесь цитатка, тут песенка, там ассоциация или ещё что в голову вспомнилось. Это я ещё пыжусь пейсать горе-краеведческие отчоты в никуда ни для кого, по большому счёту, да и то, пока не дойдёт окончательно, что это бесполезно целиком и полностью, (пока не дошло, не могу не), а у тебя-то цели такой нет, и у меня ту цель перенимать не надо, потому что я сам не уверен в её целесообразности.