The first cry, the last breath - we are born to die

Вицвіла брудна табличка вказувала на останній поверх будівлі старовинного замку. Осінні протяги гуляли похмурими галереями, додаючи біленим стінам із запахом вапняної сирості ще більшої непривітності, сходи холодили ноги навіть через взуття, там, де були кам'яними, і неприємно скрипіли дерев'яні, наче висловлюючи невдоволення порушеною тишею. Сходи вели аж під самий дах, на горище. Що ви собі уявляєте під назвою "Музей карпатських старожитностей"?
( > > > )

У Солотвино їдуть за "українським мертвим морем", солоними озерами, де турист не тоне, навіть як схоче.
( що ж таке Слотвино, і де це )

Это чем-то похоже
на 'дикий запад'
и дикий упадок.
Городок, в глуши, например
основанный золотоискателями
переживает свои не лучшие времена,
возможно, последние.
Большой мир далеко, а здесь
нужно выжить, в первую очередь, как-то.
И вряд ли на что-нибудь кроме этого тебя хватит
вроде общего блага, порядка на перспективу, будущего
и прочих материй абстрактных.
Окстись, это точно не здесь.
Миру нет особенно дела
до подобных медвежьих углов,
где всякий сам себе на уме
и каждая хата - с краю.

( > > > )

Тиша смерекових пралісів м'яка і важка, наче обережна хода хутряних лап величезної рисі, як ледь чутний шерхіт рябих крил сполоханої сови. Така чітка та виразна межа між нею і всім іншим недолугим людським життям, що лишається десь позаду. Зарослі мохом камені, чорні силуети посохлих дерев на скелях химерно випливають з-поза клубів хмар, по крутих берегах стрімких бурхливих річок проглядають серед чіпких чагарників щільні шари камінної плоті гір. І раптово стає так спокійно, ніби поряд величезна могутня сутність, що безумовно на твоєму боці. Відповзти би десь подалі, як настане ніч, дати волю тузі, втомленості, і всьому тому невимовному, де не почує ніхто, крім гір, та, натомість, ти засинаєш, і з снів твоїх йде тривога. На теплій за день, запашній глиці, на твердій, під нахилом, землі з горбками та ямками, ти просто спиш, бо тобі, нарешті, не боляче. А я ловлю себе на тому, що мені хочеться вміти чути і розуміти її історії. За довгий час, мені хочеться чогось, окрім забуття.


( >>> )

Боржава - гірський масив на Полонинському хребті в Українських Карпатах, розташований між річками Віча та Ріка. Основу його складають два хребти, що перетинаються біля вершини Великий Верх(1598 м) - перший починається від смт Міжгір'я хребтом Палений Грунь(назва шикарна, я вважаю), далі через перевал Присліп і гору Ополонок, Граб, Жид-Магура, Гимба, Великий Верх, Багно ("БАГНО", Карл! Мало того, ми на тому Багні ще й були, і на Багні, і в багні, бо саме там другого дня нас знову застав дощ), Плай, Томнатик, Ціцька. Другий до нього перпендикулярний, включає гори Скалянка, Зенева, Стій, а від Великого Верху йде в сторону полонини Ряпецка (то її було видно з Плая, як дивитись у протилежний до Темнатика бік).
Найвища вершина Боржави - гора Стій, 1681 м. Для порівняння - озеро Несамовите, що є ще далеко не найвищою точкою Чорногори, знаходиться на висоті 1750 м. Боржава - не Чорногора, вона нижча і лагідніша в плані ландшафту і клімату.,

( ...та не варто забувати, що гори все ж є гори. )


Download Casa Ukrania Path for free from pleer.com